Авторам

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ

До друку приймаються раніше не опубліковані наукові статті, що мають наукову і практичну цінність, висвітлюють актуальні питання правозастосовної практики, містять новітні загальнотеоретичні та галузеві правові дослідження, пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Обсяг статті підготовленої одним автором від 9 до 15 сторінок. А у співавторстві (два автори) – від 12 до 20 сторінок (TimesNewRoman;   кегль 14; інтервал 1.5; поля справа, знизу та вгорі – 15 мм, зліва – 30 мм). Наукові статті мають містити усі обов’язкові елементи у такій послідовності:

1. Індекс УДК (Універсальної десяткової класифікації).

2. Інформація про автора або двох співавторів (ім’я, прізвище, посада, науковий ступінь, вчене звання, почесне звання України, контактний телефон і електронна адреса).

3. Назва (заголовними літерами).

4. Текстщо супроводжується посиланнями на використані джерела (порядковий номер джерела із зазначенням сторінки в квадратних дужках) і містить:

- постановку проблеми та її зв’язок із наукою чи практикою;

- аналіз останніх досліджень, в яких започатковано її розв’язання;

- виділення невирішених раніше частин проблеми;

- формулювання цілей статті;

- виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих результатів;

- висновки з дослідження і перспективи подальшого наукового пошуку.

5. Перелік використаних джерел (до 20; в порядку появи у тексті посилань; згідно з ДСТУ8302:2015).

6. Анотації до статті трьома мовами (українською, російською та англійською), кожна із яких супроводжується ключовими словами (до десяти), ім’ям та прізвищем автора, темою відповідною мовою. Орієнтовний обсяг анотації українською та російською мовами – по 500 друкованих знаків кожна, а англійською мовою – 2000 друкованих знаків.

Для опублікування статті на адресу відповідального секретаря редакційної колегії направляються такі матеріали:

•     електронний примірник статті у форматі *doc

•     файл з фотографією автора (співавторів) у форматі *jpg або *tif (не менше 600 dpi);

•     витяг із протоколу засідання вченої ради факультету, кафедри про рекомендування статті до друку (для аспірантів, ад’юнктів, докторантів).

 

Стаття, яка не відповідає вищезазначеним вимогам до друку НЕ приймається.

 

У статтях можуть бути висловлені погляди їхніх авторів, які можуть не збігатися з поглядами членів редакційної колегії.

 

Редакційна колегія залишає за собою право рецензування, редагування, скорочення та відхилення статей.

Автор несе персональну відповідальність за додержання ним при підготовці статті норм чинного законодавства (зокрема щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності), достовірність викладених відомостей (у тому числі імен і найменувань згаданих у статті фізичних та юридичних осіб), цитат і посилань на літературні джерела та норми актів законодавства, перекладів анотацій та ключових слів до статті.

Контактна інформація:

Поштова адреса:01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 120 А

E-mail:   metod.vrj@ukr.net

                     metod.vrj@nsj.gov.ua

тел. (044) 597-09-28 - відповідальний секретар редакційної колегії, начальник відділу Національної школи суддів України, к. ю. н. Оксана Шамрай

 

 

Приклад оформлення наукової статті

 

УДК 341.231.14                                                                                                                           Ганна ЮДКІВСЬКА,

суддя Європейського суду з прав людини,

кандидат юридичних наук

 

ДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ ЯК ОДНА З ГАРАНТІЙ СПРАВЕДЛИВОГО СУДОВОГО ПРОЦЕСУ ВІДПОВІДНО ДО СТ. 6 ЄКПЛ

 

   Ще у 1963 році, у справі Austriav. Italy (no. 788/60, Commission's report, Yearbook VI, p. 116), Суд визначив, що якщо обвинуваченого було піддано будь-якій формі жорстокого поводження з метою отримати від нього зізнання, а суд потім прийняв таке зізнання в якості доказу, це буде беззаперечним порушенням презумпції невинуватості.

 

   Справедливість судового розгляду в цілому, як критерій можливості використовувати докази, отримані незаконним шляхом, ставить Європейський суд у більш вигідне положення по відношенню до національних судів – він може оцінювати події, які вже відбулися, коли процес вже завершено, та визначити, які саме докази вплинули на рішення по справі. Національні суди позбавлені такої можливості, а тому зобов’язані реагувати на порушення прав людини на самому ранньому етапі [1, с. 162].

 Перелік використаних джерел

1.        Trechsel S. Human Rights in Criminal Proceedings.New York: OxfordUniversityPress, 2005.  611 p.

    ЮДКІВСЬКА Г. Допустимість доказів як одна з гарантій справедливого судового процесу відповідно до ст. 6ЄКПЛ.

   У статті аналізується практика Європейського суду з прав людини щодо використання доказів, отриманих незаконним шляхом, зокрема, з порушенням статей 8 та 3 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, та доказів отриманих із допомогою провокації.

   Ключові слова: допустимість доказів, докази отримані незаконним шляхом, процесуальні гарантії, справедливий судовий процес.

   ЮДКОВСКАЯ А. Допустимость доказательств как одна из гаранти справедливого судебного процесса в соответствии со ст. 6 ЕКПЧ.

   В статье анализируется практика Европейского суда по правам человека в отношении использования доказательств полученных незаконным путем, а именно с нарушением статей 8 и 3 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, и доказательств полученных с использованием провокации.

  Ключевые слова: допустимость доказательств, доказательства, полученные незаконным путем, процессуальные гарантии, справедливый судебный процесс.

 YUDKIVSKA G. Admissibility of evidence as a guarantee of a fair trial under Art. 6 of the ECHR.

    Розширена анотація на 2000 друкованих знаків.

    Key words: admissibility of evidence, illegally obtained evidence, procedural guarantees, fair trial.