Перелік статей та інформація про авторів

Стор.

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

7-8

Дебра СТІВЕНС

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ПІДЗВІТНІСТЬ СУДОВОЇ ВЛАДИ В ДОБУ ПОЛЯРИЗОВАНОЇ ПОЛІТИКИ

Тема незалежності та підзвітності судової влади розкривається на прикладі судів штату Вашингтон (США), зокрема Верховного суду штату, судді якого обираються на непартійних виборах по загальноштатному округу (всього в складі суду 9 суддів). Поняття незалежного судочинства засноване на концепції гілок влади. Як доводить авторка, на сьогодні судова влада у США почувається справді незалежно. Цьому сприяють традиції, закладені ще Томасом Джеферсоном.

9-16

Ангеліка НУССБЕРГЕР

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Авторка, член Венеційської комісії Ради Європи, колишня суддя Європейського суду з прав людини, прагне сформулювати принципи незалежності судової влади в демократичному суспільстві. А, зрештою, які вони, ці принципи? Думається, це питання, на яке відповість не кожен суддя. Як вказується, протягом останніх років Венеційська комісія Ради Європи та Комісія ЄС намагалися розробити формальні норми, щоб зрозуміти, що таке бути незалежним суддею? Але такі формальні норми та структурні принципи – далеко не все, вважає авторка статті.

17-24

Ніна БЕТЕТТО

ДОСТУП ДО СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА КАСАЦІЙНІ ФІЛЬТРИ В СВІТЛІ СТАНДАРТІВ РАДИ ЄВРОПИ

Основною метою цієї доповіді є сприяння переходу до уніфікації юриспруденції в українських касаційних судах, щоб уникнути їх перетворення на «третю» національну інстанцію і дозволити їм зосереджуватися на справах, які заслуговують на розгляд по суті. Авторка здійснила огляд критеріїв, застосовуваних ЄСПЛ для визнання заяви неприйнятною відповідно до пункту 3 (b) статті 35 Конвенції з прав людини, а далі розглянула правову практику, якою Суд встановив, що суперечливі рішення національних судів порушують вимогу забезпечення справедливого судового розгляду, закріплену в пункті 1 статті 6 Конвенції. У доповіді узагальнено критерії відбору щодо доступу до Верховного суду (касаційного суду) з точки зору порівняльного права з особливим акцентом на досвід Німеччини та Словенії. На основі порівняльної належної практики та європейських стандартів  надано рекомендації щодо критеріїв відбору, які можуть бути використані касаційним судом в Україні для визначення справ, що становлять значний суспільний інтерес, у світлі обмеження доступу до касаційних судів.

25-49

Ганна ЮДКІВСЬКА

РОЗВИТОК ДОКТРИНИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

У цій публікації авторка порушує одразу кілька важливих проблем Усі вони – з практики Європейського суду з прав людини. Це теми: люстрації, дисциплінарних процедур проти суддів, легітимності правосуддя та доказів, отриманих внаслідок провокацій. Усі перелічені теми розглядаються з позиції практики ЄСПЛ.

50-62

Віктор ГОРОДОВЕНКО

ВИСНОВКИ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РАДИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СУДДІВ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ

Доповідь присвячена діяльності Консультативної ради європейських суддів, її ролі та принципам роботи. Зокрема, висвітлюються питання «сили» висновків КРЄС, а також процес застосування її висновків  українськими судами. Докладно висвітлюються й питання методології роботи Консультативної ради європейських суддів, а ще –  питання корупції серед суддів, яке розглядається крізь призму висновків КРЄС, у широкому значенні.

63-67

Ганна ХРИСТОВА

ПОЗИТИВНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ КОНФЛІКТУ І ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ

У доповіді на основі новітніх підходів до розуміння прав людини аналізуються типи й особливості позитивних зобов’язань держави у світлі сталої практики Європейського суду з прав людини. Характеризуються зміст, обсяг і межі таких зобов’язань з урахуванням свободи розсуду держави та принципу пропорційності. З огляду на сучасні виклики розглядаються підходи до позитивних зобов’язань держави в особливих умовах й пропонується типологія таких зобов’язань у ситуаціях збройного конфлікту та внутрішнього переміщення. Демонструється єдність принципів і підходів до позитивних зобов’язань держав в умовах мирного часу й суспільної небезпеки, що загрожує життю нації, та визначається роль національних судів у забезпеченні їх виконання.

68-89

Джеремі МАКБРАЙД

СТАНДАРТИ ЄСПЛ ЩОДО ДОКАЗІВ ТА ТЯГАРЯ ДОКАЗУВАННЯ

Доповідь присвячена стандартам доказування, що встановлені Європейським судом з прав людини у своїй прецедентній практиці щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальному провадженні. Вона охоплює вимоги, що випливають не лише із права на справедливий суд згідно зі статтею 6 ЄКПЛ, а й із заборони катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, передбаченого статтею 3 Конвенції, та права на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції відповідно до статті 8. Автор розглядає такі питання, як: підхід до тягаря доказування в процесі, стандарти доказування для обвинувачення, використання непрямих доказів та показань свідків попереднього слідства, підхід, якого слід дотримуватися стосовно доказів, які надаються поліцією, та неприпустимість певних доказів.

90-102

Ірина КУШНІР

ЗАСТОСУВАННЯ ЄКПЛ І ПРАКТИКИ ЄСПЛ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. ОСТАННІ РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРОТИ УКРАЇНИ

У доповіді зроблено розгорнутий огляд рішень Європейського суду з прав людини щодо України та деяких інших справ, у яких ЄСПЛ чітко мотивує своє рішення й висловлює конкретну позицію. Цінність такого аналізу для суддів безперечна, оскільки в ньому йдеться, зокрема, й про рішення суду, не перекладені українською мовою. Тобто це цінне джерело правових позицій ЄСПЛ та застосування при цьому норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

103-113

Ладо ЧАНТУРІЯ

 ОБҐРУНТУВАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ І «БАЛАНС ПРАВ» У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Автор формулює й сам відповідає на стандартне питання: чи дивиться на стандартні питання обґрунтованості судових рішень Страсбурзький суд при розгляді рішень національних судів у цивільних справах? Як зазначається у статті, доволі часто в рішеннях національних судів бракує обґрунтування. При цьому, якщо рішення національних судів є «явно необґрунтованими»,  Страсбурзький суд обов’язково спробує знайти порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

114-122

Павло ПУШКАР

СУДОВА НОРМОТВОРЧІСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ КАСАЦІЙНИХ СУДІВ ЄВРОПИ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Доповідь змістовна й філософськи багатопланова, у ній ідеться не лише про судову нормотворчість і правотворчість, а, що важливо, й про культуру цієї нормотворчості та багато інших аспектів судової діяльності. Торкаючись тих чи інших аспектів, автор не робить це голослівно, а звертається до конкретної практики ЄСПЛ та інших судів, зокрема «законодавця моди» нормотворчої діяльності ЄС –  Касаційного суду Франції.

123-133

ОНЛАЙН–КОНФЕРЕНЦІЯ «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ: ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА СТАНДАРТИ РАДИ ЄВРОПИ (програма заходу)

134-137

Валентина ДАНІШЕВСЬКА

ВІТАЛЬНА ПРОМОВА

138

Микола ОНІЩУК

ВІТАЛЬНА ПРОМОВА

139

Ханне ЮНКЕР

ВІТАЛЬНА ПРОМОВА

140-142

Олена ЛИТВИНЕНКО

ВІТАЛЬНА ПРОМОВА

143-144

Валентина ДАНІШЕВСЬКА

ПРАКТИКА ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ: ВПЛИВ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ

Виступ присвячений європейським стандартам забезпечення єдності судової практики, а саме, у який спосіб досягається єдність та чи є й чи може бути вона абсолютною. Наводяться складові належного формування судової практики, з аналізом підходів до розв’язання цього завдання у двох правових системах – у країнах англосаксонського та континентального права. Йдеться також про діалектику єдності судової практики та забезпечення її розвитку.

145-154

Всеволод КНЯЗЄВ

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ: ЗДОБУТКИ ТА ПОДАЛЬШІ ЗАВДАННЯ

Доповідачфактично підбиває підсумки трирічної роботи Верховного Суду та його Великої палати. Акценти робляться на наявних проблемах, у тому числі  законодавчих. Зокрема, як зазначається, ВС протягом минулих років прагнув переконати законодавця щодо необхідності внесення змін до процесуального законодавства, щоб Велика Палата сама визначала, які справи приймати до розгляду.

155-164

Лорена БАХМАЙЄР

УДОСКОНАЛЕННЯ ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ: УСУНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПЕРЕШКОД ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА БЕЗСТОРОННІЙ СУД

Поліпшення доступу до правосуддя доповідачка пов’язує з мінімізацією виникнення конфлікту юрисдикцій. На прикладі конкретних рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі й рішень, пов’язаних з Україною, показуються причини виникнення таких ситуацій та способи їх уникнення.

165-169

Ніна БЕТЕТТО

ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СПРАВ НЕЗНАЧНОЇ СКЛАДНОСТІ ТА СПРАВ ЗНАЧНОГО СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ АБО ВИНЯТКОВОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УЧАСНИКА СПРАВИ В КОНТЕКСТІ ДОСТУПУ ДО СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ: ПРАКТИКА ВИЩИХ СУДІВ ДЕРЖАВ – УЧАСНИЦЬ РАДИ ЄВРОПИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Доповідачка на основі практики вищих судів країн Ради Європи досліджує тему допуску справ до судів касаційної інстанції, йдеться також про зв’язок між сталістю практики  й правом особи на справедливий судовий розгляд. При цьому авторка посилається, зокрема, на досвід Німеччини. На думку доповідачки, касаційний перегляд справ потрібен у виняткових випадках, зокрема, коли йдеться про те, що такий перегляд сприятиме розвитку права чи  його трактування.

170-173

Лариса РОГАЧ

ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ КОДЕКСІВ ЩОДО ПІДСТАВ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ПАЛАТИ, ОБ’ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ АБО ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

На сьогодні в Україні вже склалася певна практика щодо передачі справ, як це й передбачено законодавцем, на розгляд палати, об'єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду. Водночас трапляються ситуації, коли за своєю функціональною компетенцією, зокрема, об'єднана палата не в змозі розглянути питання, передане їй на розгляд, або Велика Палата не може розглянути відповідне  питання, тому що законодавець передав ці повноваження палаті чи об'єднаній палаті, спираючись на вже наявну практику. Доповідачка прагне розібратися в цих питаннях.

174-177

Олена КІБЕНКО

ВПЛИВ РІШЕНЬ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ НА ЗАКОНОТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ

У доповіді аналізується діяльність Великої Палати Верховного Суду за три минулі роки й водночас виділяються рішення, ухвалення яких привело до появи нового законодавчого регулювання. Наводячи такі рішення, авторка прагне відповісти на питання, які завжди виникають при цьому, а саме: чи не втрутився суд у площину законодавця, чи не змінив якусь із норм за власним розсудом, чи не ухвалив нову норму замість законодавця. На прикладі трьох справ робиться висновок про виправданість такого підходу Верховного Суду, хоча б для того, щоб «підганяти» законодавця вдосконалювати відповідні норми, роблячи закони якіснішими.

178-181

Олег ТКАЧУК

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ СУДІВ І СУДДІВ У ВЕЛИКІЙ ПАЛАТІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

У науковій літературі немає єдиного підходу до розкриття змісту принципу спеціалізації судової влади. Більшість вчених його сутність розкривають вказівкою на створення та функціонування спеціалізованих судів, а також існування внутрішньої спеціалізації суддів. Спеціалізація є складником стандарту доступного правосуддя. Вона є формою суспільних відносин, які мають свій прояв як у звуженні людської діяльності, в обмеженні функціональних параметрів, так і в концентрації й мобілізації її зусиль у чітко визначеному напрямі, що в сукупності дає змогу швидко, якісно і з найменшими витратами вирішувати поставлені завдання. Автор статті зазначає, що принцип спеціалізації в роботі Великої Палати Верховного Суду діє лише умовно, ми маємо визнати те, що в даному випадку або відбувається порушення законодавчих приписів про поширення принципу спеціалізації на всі суди, або ж переосмислити значення, завдання й місце Великої Палати Верховного Суду в судовій системі України.

182-188

Дмитро ГУДИМА

ЯКІ ПРАВОВІДНОСИНИ Є ПОДІБНИМИ? (ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЯКИХ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА)

У доповіді розглядаються питання застосування деяких норм процесуального права, розкривається, які правовідносини є подібними. Законодавець дедалі більше орієнтує нас у напрямі того, щоб позиції формулювалися однаково в рамках подібних правовідносин. Застосування суб’єктного, об’єктного та змістовного критеріїв одночасно для визначення такої подібності навряд чи є прийнятним і доцільним. Змістовний критерій у кожному випадку повинен переважати суб’єктний та об’єктний, крім випадків, коли певні нормативні приписи є особливими чи то для певного кола суб’єктів, чи для певних об’єктів правовідносин.

189-205

Олена СИТНІК

СПОРИ ЗА УЧАСТІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ: ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЮРИСДИКЦІЇ

Протягом усіх минулих років між адміністративними, господарськими й цивільними судами були конфлікти юрисдикцій. У даній доповіді авторка ставить питання конкретніше: про юрисдикцію спорів за участю фермерських господарств. Аналізується це питання, спираючись на практику Великої Палати Верховного Суду.

206-215

Олександр ПРОКОПЕНКО

ПРАКТИКА ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ З РОЗГЛЯДУ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ: ЯКІ СТАНОВЛЯТЬ ВИКЛЮЧНУ ПРАВОВУ ПРОБЛЕМУ; ЯКІ ПЕРЕДАНІ ДЛЯ ВІДСТУПУ ВІД РАНІШЕ ВИКЛАДЕНИХ ВИСНОВКІВ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА У ПОДІБНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

У доповіді аналізується робота Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду означеної категорії справ. Автор наводить перелік справ, у яких ухвалено конкретні рішення. Загалом можна сказати, що дана стаття - погляд на роботу ВП ВС, так би мовити, зсередини.

216-220

Олександр ЗОЛОТНІКОВ

ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ ВЕЛИКОЮ ПАЛАТОЮ ВЕРХОВНОГО СУДУ СПРАВ ЩОДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУДДІВ

Автор докладно, наводячи відповідні факти, аналізує практику розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Ідеться про скарги на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалені за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП. Наводиться відповідна статистика, а також конкретні факти розгляду таких справ ВП ВС, вказуються наявні проблеми цього процесу.

221-225

Наталія АНТОНЮК

ВИСНОВКИ ЩОДО НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА У РІШЕННЯХ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Українське процесуальне законодавство містить низку випадків, у яких провадження передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Це робиться  тоді, коли колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегій суддів (палати, об’єднаної палати іншого касаційногосуду). Саме правозастосуванню й присвячена ця доповідь.

226-229

Олександра ЯНОВСЬКА

СКАСУВАТИ НЕ МОЖНА ЗМІНИТИ: ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Доповідь присвячена темі перегляду судових рішень у кримінальних провадженнях за виключними обставинами. Як нагадує авторка, стаття 459 Кримінального процесуального кодексу України передбачає декілька таких обставин, які й називаються виключними. Тож у  доповіді зосереджено увагу на одній із таких обставин, а саме - встановлення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана нашою країною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні певної кримінальної справи судом.

230-240

Павло ПУШКАР

ВПЛИВ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА СУДОВУ ПРАКТИКУ НАЦІОНАЛЬНИХ СУДІВ: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТАЛОЇ ТА ПОСЛІДОВНОЇ ПРАКТИКИ НАЦІОНАЛЬНИХ СУДІВ НА ПІДСТАВІ РІШЕНЬ ЄСПЛ ТА ВИМОГИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЙОГО РІШЕНЬ

Автор розмірковує над проблемою формування єдності судової практики на національному рівні, доводячи, що це не «стала математична конструкція», а «живий» досвід належної судової діяльності. В якості джерел її формування називаються практика Європейського суду з прав людини, рішення національних вищих судів тощо. Водночас автор застерігає, що забезпечення єдності судової практики не повинно бути самоціллю, а, скоріше, методом поліпшення судочинства для відновлення довіри до судової влади.

241-247

Тетяна ФУЛЕЙ

РІШЕННЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ: URBI ET ORBI

Доповідачка аналізує реформаторські здобутки судової реформи за минулі роки, зокрема щодо діяльності Верховного Суду. При цьому її погляд на ці процеси має позитивний характер. Серед позитивних зрушень у роботі Верховного Суду з’явилося чимало різноманітних новацій, що добре, переконана авторка. За її словами, «сутнісно нова композиція Верховного Суду завдяки притоку «свіжої крові» з науковим та адвокатським бекграудом не могла не вплинути на якість судових рішень».

248-257